- запустілий
- -а, -е.Дієприкм. акт. мин. ч. до запустіти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
запустілий
Смотреть что такое "запустілий" в других словарях:
запустілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
запустілість — лості, ж. Стан за знач. запустілий … Український тлумачний словник
задичавлений — а, е. Запустілий, занедбаний; дикий … Український тлумачний словник
пустка — и, ж. 1) Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. 2) Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. 3) Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. || Стан запустіння, занепаду. || перен … Український тлумачний словник
